Коренева система при розмноженні винограду вегетативним способом розвивається із центрального кореня, який утворюється з посадженого в землю молодого пагона культурної виноградної лози. Щеплений виноград розмножується укорінюванням молодого пагона щепи.
З кожним роком центральний корінь товстішає. Таке коріння, що розвивається з пагона, називають додатковим, на відміну від коріння винограду, що розвивається з насіння.
За положенням відносно центрального кореня коріння поділяють на нижнє, бокове і верхнє. Нижнє коріння відростає від нижнього кінця центрального кореня, бокове — від середньої його частини, а верхнє — від верхньої. Нижнє і бокове коріння найбільше розростається, а окремі корінці, особливо нижнього коріння, проникають досить глибоко в нижні шари грунту, в той час як бокове коріння поширюється переважно у верхніх і середніх шарах грунту, а верхнє коріння росте безпосередньо під поверхнею землі (рис. 1). Виноград, виведений (розмножений) чубуками (живцями), не має центрального кореня.
Коріння закріплює виноградну лозу у грунті, бере з нього воду і поживні речовини. В цьому його основне призначення. Розростаючись, нижнє і бокове коріння охоплює великі ділянки грунту. Саме тому шпалерний виноград росте і розвивається навіть і в несприятливих умовах, наприклад коли він стиснений камінням чи насильно відтягнений від природної опори, яку становило б для нього фруктове дерево, що стоїть поряд.
Рис. 1. Коріннії двадцятирічної
виноградної лози з центральним,
верхнім, боковим
і нижнім коренями
(за визначенням
Крьомера із Енциклопедії виноградарства).
Вода і розчинені в ній поживні речовини всмоктуються капілярами кореневих вусиків, що постійно оновлюються і скупчуються біля тих ділянок грунту, які насичені водою. Вода і поживні речовини під дією сили всмоктування капілярів по вусиках надходить у коріння, а звідти — в надземну частину рослини. Така циркуляція починається рано навесні перед розпусканням бруньок, її можна виявити, відрізавши гілочку виноградної лози. Якщо лоза «плаче», це свідчить про те, що рух соку в ній вже розпочався.
Важливу роль у постачанні рослини водою і солями відіграє випаровування. Випаровування води спричинює перепад тисків, який по пагонах, гілках і штамбу передається корінню і забезпечує постійне надходження води і поживних речовин. Тільки надзвичайна засуха може перервати цей процес.
За нормальних умов чим більше сонця і тепла, тим більше випаровування і тим більший сокорух порівняно з похмурими та дощовими днями. Та коли все-таки не вистачає вологи у грунті, сокорух припиняється, і тоді необхідне зрошування, щоб запобігти шкоді, яку може заподіяти засуха.
