ПАСИНКУВАННЯ
Якщо вчасно і правильно проводити прищипування і підв'язування, на основному пагоні утворюється незначна кількість пасинків (неплодоносних пагонів). У противному разі їх утворюється багато. Крім того, багато пасинків утворюється при сильному рості і достатньому удобренні, особливо азотними добривами.
Якщо пасинки розвинені слабко, без пасинкування можна обійтися, бо більшість з них сама восени відімре. Якщо ж пасинки розвиваються сильно, пасинкування необхідне і його треба провадити якомога раніше, бо пасинки відбирають для свого розвитку поживні речовини, які пішли б на живлення основних пагонів і ягід. Без втручання садовода пасинки можуть перетворитися у великі міцні пагони, які робитимуть лозу надто густою і затіненою.
Пасинкуванню насамперед підлягають літні пагони, які наступного року мають стати плодоносними і тому їх не прищипують. Пасинкування звичайно здійснюють одночасно з підв'язуванням пагонів. Причому пасинки з палець завдовжки і коротші зовсім зрізують, а більші прищипують на 1—2 листки. Інше листя пасинків залишають, бо воно бере участь у живленні всієї лози, надходженні до пагонів і ягід цінних складових речовин. Воно сприяє також повному утворенню бруньок на основних пагонах.
Обламувати великі пасинки, як це нерідко практикується, не варто, бо після цього залишаються рани на основному пагоні. Ці рани затримують, а інколи і викликають передчасний розвиток сусідніх з ними бруньок основного пагона.
Після граду, приморозків, грибних захворювань тощо, що спричинюють ушкодження листя, всупереч загальному правилу про пасинкування, певну кількість пасинків залишають на заміну ушкодженому листю і доглядають за ними, як за основними пагонами.
