Стан ринку виноградно-виноробної продукції України

УДК (634.8+663.2):339.13.017
І.Г. Матчина, д.е.н., гол.н.с. відділу економіки, інтелектуальної власності та стандартизації
Національний інститут винограду і вина «Магарач»

СТАН РИНКУ ВИНОГРАДНО-ВИНОРОБНОЇ ПРОДУКЦІЇ УКРАЇНИ

Охарактеризовано стан виноградарства виноробства Украйни, внутрішнього та зовнішніх ринків у 2012 році, визначено фактори підвищення ефективності виноградарства та виноробства.

Ключові слова: сортова структурна перебудова, ціна, експорт-імпорт винопродукції, бюджет.

Виноградарство України характеризується у 2012 році наступними показниками: загальна площа насаджень - 77,6 тис. га, плодоносна 67,9 тис. га, валовий збір - 456 тис. т, урожайність - 67,2 тис. т. Має місце тенденція зменшення площ виноградних насаджень та стабілізації валових зборов винограду за період 2000-2012 рр. на рівні 300-520 тис. т за рахунок зростання урожайності при використанні сучасних технологій закладення та уходу за виноградними насадженнями.

Факторами підвищення ефективності виноградарства є:

1. розробка та впровадження ресурсозберігаючих технологій (зменшення витрат на 1 га виноградників);
2. сортова структурна перебудова виноградарства, яка передбачає закладення виноградників:
3. сортами столового напряму до 15% від загальної площі;
4. технічними сортами шампанського напрямку (Шардоне, група Піно) до 12% від загальної площі;
5. червоними сортами столового та технічного напрямку використання до 30% від загальної площі;
6. аборигенними сортами до 5% від загальної площі;
7. сортами з груповою стійкістю до 5% від загальної площі для виробництва соків;
8. оптимізація розміщення виноградників з урахуванням:
9. морозостійкості сортів;
10. зонального розміщення;
11. придатності підщеп до грунтових властивостей;
12. поліпшення стану навколишнього середовища;
13. виробництва екологічно чистої продукції;
14. переведення вітчизняного розсадництва на сертифіковану основу;
15. зростання врожайності за рахунок
16. вікової структурної перебудови виноградарства, що передбачає оптимізацію виноградних насаджень за віковим складом;
17. ліквідації зрідженості виноградних насаджень (станом на 01.09.2008 р. складала 20% від загальної площі виноградних насаджень);
18. перезакладення виноградників, які мають зрідженість понад 60%;
19. ремонт виноградників, які мають зрідженість до 60%;
20. внесення добрив;
21. зрошення виноградників;
22. використання раціональної комплексної системи захисту виноградників від шкідників та захворювань, адаптованої до умов вирощування.

Стан виноградарства не задовольняє потребу:

1. виноробства за обсягами виробництва, сортовим складом, ціновими параметрами;
2. населення в споживанні винограду в свіжому вигляді, що обумовлює імпорт сировини, який у 2012 р. склав з вин наливом 782 тис. дал (6,2% вин на Україні вироблено з імпортної сировини), коньячних спиртів 1552, 6 тис. дал 100% спирту (більше 80% коньяків вироблено з імпортної сировини), винограду столових сортів - 43,9 тис. т (майже 50% від загального споживання).

Виноробство України характеризується у 2012 році наступними показниками:

1. виробництво вина виноградного - 12510,6 тис. дал, шампанського (62,2%) та ігристих вин - 5464,2 тис. дал, коньяку - 4579,7 тис. дал.

Стан виноробства України у 2012 р. порівняно з 2011 р. характеризується:

1. зменшенням обсягів виробництва: з вина виноградного на 26,5%; шампанського на 10,9%;
2. зростанням обсягів виробництва з коньяку на 6,6%;
3. збереженням структури виробництва вин виноградних - частка кріплених вин складає 31,7%, столових відповідно 68,3%, зростанням долі ігристих вин до 37,8%.

Факторами підвищення ефективності виноробства є:

1. формування ціни продукції залежно від співвідношення рівня ціни з цінами основних конкурентів за типами продукції у вибраних цінових сегментах; системи диференціації цін залежно від співвідношення попиту та пропозиції, встановлення рівня ставок акцизного збору, що не зашкоджують розвитку виробництва;
2. відміна ліцензії на оптову торгівлю для підприємств вторинного виноробства;
3. технічне переоснащення виноробного виробництва;
4. підвищення якості виноробної продукції, особливо категорії ординарних вин та коньяків;

1. збільшення частки продукції, виробленої з вітчизняної сировини;
2. розробка та впровадження технологій виробництва терруарних вин;
3. збільшення частки внутрішнього ринку за рахунок:
4. скорочення обсягів фальсифікованої продукції;
5. вдосконалення торгівлі, включаючи канали збуту, ефективність рекламних заходів, формування іміджу продукції, розроблення брендингу товару;
6. обмеження імпорту;
7. збільшення експорту.

Стан внутрішнього ринку винограду і вина:

1. у 2012 році споживання винограду у свіжому виді склало 1,9 кг/люд. за рік (при нормі 8 кг ), вина - 2,155 л/люд. за рік, шампанського та ігристих вин - 0,805 - л/люд. за рік, коньяку - 0,627 л/люд. за рік. У Франції споживання вина виноградного складає до 40 л/ люд. за рік;
2. у 2012 році порівняно з 2011 роком
3. зросла реалізація з винограду у свіжому виді на 72,7%, з шампанського та ігристих вин на 2,8%; з коньяку - на 3, 0%.
4. зменшилась реалізація вина виноградного на 4,3%;
5. у структурі споживання частка вина зменшилась до 10,5%, шампанського та ігристих вин збереглася на рівні 3,6%, коньяку зросла до 9,4%.
6. у 2012 році у споживанні частка імпорту складає з винограду у свіжому вигляді майже 50%, з вина виноградного (у пляшках) -28,8%, з шампанського та ігристих вин - 12,2%, з коньяку - 17,1%.;
7. пропозиція перевішує попит за всіма видами виноробної продукції.

Український споживач віддає перевагу продукції вітчизняного виробництва.
Обсяги імпорту виноградно-виноробної продукції у 2012 році складають (табл.1):
Майже 80% винограду у свіжому вигляді віз загального обсягу імпорту цього товару імпортується з Туреччини (52,5%) та Італії (23,2%). Головними імпортерами вина виноградного є Грузія (32,1%), Молдова (21,7%), Італія (13,1%), Франція (9,9%), ігристих вин - Італія (75%), коньяку - Франція (70%).
У 2012 році порівняно з 2011 роком імпорт зростає:

1. з винограду у свіжому вигляді - на 12,3%;
2. з вина виноградного (у пляшках) - на 15,9%;
3. з шампанського та ігристих вин - на 7,7%; імпорт зменшується з коньяку на 3,9%.

У структурі імпорту частка вин у пляшках складає 68,4.%. Країни - імпортери реалізують переваги експорту продукції з більшим рівнем доданої вартості.
Стан зовнішніх ринків винограду і вина:
Обсяги експорту виноградно-виноробної продукції у 2012 році складають (табл. 2):
У 2012 році частка експорту у виробництві складала:

1. з винограду у свіжому вигляді - 3,9%:
2. з вина виноградного (у пляшках) 3,1%;
3. з шампанського та ігристих вин - 6,1%;
4. з коньяку - 2%.

Таблиця 1
Обсяги імпорту виноградно-виноробної продукції у 2012 р.

Таблиця 2
Обсяги експорту виноградно-виноробної продукції у 2012 р.

Експортний потенціал використовується недостатньо.
У 2012 році Україна експортувала:

1. виноград у свіжому вигляді у Росію - 99,9%;
2. вино виноградне (у пляшках) у Росію - 83,8%;
3. шампанське та ігристі вина у Росію - 38,9%; Німеччину - 21,2%;
4. коньяк у Росію - 62,8%, у Білорусь - 17,6%.

Ринок Росії залишається найбільш освоєним для виробників виноградно-виноробної продукції України.
У структурі експорту вина наливом складають - 84%. Україна не реалізує переваги експорту продукції з більшим рівнем доданої вартості. Конкурентоспроможність економіки України на світовому ринку має забезпечуватись в подальшому інтенсивним нарощуванням частки експорту продукції з високим рівнем доданої вартості в загальному обсязі експорту.
Експорт вина наливом перевищує його імпорт. Це свідчить про достатність сировини для виробництва вина виноградного.
У 2012 році порівняно з 2011 роком зменшився експорт з винограду у свіжому вигляді майже у 2 рази; шампанського та ігристих вин на 26,9%; вина виноградного (у пляшках) на 2,9%; збільшився експорт з коньяку на 7,1%.
Фактори, що сприятимуть збільшенню попиту на винопродукцію:

1. підвищення соціальних стандартів за рахунок державної соціальної політики,
2. скорочення виробництва фальсифікованої продукції,
3. вдосконалення торгівлі, включаючи оптимізацію каналів збуту. формування партнерських відносин між виробниками і ритейлерами; формування іміджу марок продукції з привабливими для споживачів функціональними характеристиками, - ефективну рекламну і маркетингову підтримку вина, створення брендів продукції;
4. укріплення позицій виноробної продукції на зовнішніх ринках, диверсифікація зовнішніх ринків, розробка маркетингової стратеги просування на нові ринки, врегулювання питання про найменування вин відповідно Угоди ТRІРS; збільшення ролі держави у просуванні продукції на нові ринки.

Встановлено, що в умовах дефіциту фінансових ресурсів у підприємств, високих ставках банківського кредиту без державної підтримки неможливо збереження і розвиток виноградарства, оскільки ця культура потребує значних одноразових вкладень (100-120 тис. грн на 1 га), які починають окупатися через 4-5 років з моменту вступу у плодоносність виноградників.
Однак, статтею 10 Закону України «Про Державній бюджет Україні на 2013 рік» від 6 грудня 2012 року № 5515-VI встановлено, що в загальному фонді Державного бюджету України на 2013 рік до доходів відносяться надходження, визначені частиною другої статті 29 Бюджетного кодексу України, а також збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
У Законі не прописаний напрям використання коштів збору. Згідно із статтею 87 Закону України «Бюджетний кодекс України» від 21.06.2001 №2542- III «Витрати, здійснювані з Державного бюджету України» підтримка розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства може попасти лише під дію пункту 21 «інші програми, що мають виключно державне значення».
У Державному бюджеті Україні на 2013 рік Мінагрополітики передбачені видатки спеціального фонду за бюджетною програмою за кодом 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників» в обсязі 100 млн. грн. за рахунок залишку коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, які надійшли у минулі періоди.
Станом на 26.11.2013 р. за відповідною бюджетною програмою Мінагрополітики спрямовано 100 млн. грн. для погашення кредиторської заборгованості, з яких використано 93,8 млн. грн., а залишки невикористаних коштів становлять 6,2 млн. грн. Тим самим фактично припинено відшкодування витрат підприємств на закладення та догляд за багаторічними насадженнями.
Невизначеність використання коштів збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства негативно позначилась на закладенні виноградників. Якщо у попередні періоди закладалось до 6 тис. га, то у 2013 році було закладено тільки 515 гектар.
Для збереження і розвитку вітчизняного виноградарства та виноробства потрібно у Законі України «Про Державний бюджет» передбачити включення збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в прибуткову частину, а витрат на державну підтримку розвитку хмелярства, закладку молодих садів, виноградників і ягідників і догляд за ними (за рахунок засобів збору) у витратну частину спеціального фонду Державного бюджету.
Виноградарство та виноробство України характеризується недостатнім рівнем інноваційності, що негативно позначається на конкурентоздатності продукції та підприємств галузі.
Серед факторів, які перешкоджають інноваційному процесу на підприємствах галузі найбільш значущими є наступні:

1. нестача власних коштів у підприємств галузі для впровадження інновацій;
2. слабкий розвиток банківської системи, високі процентні ставки кредитів;
3. нестача в національній економіці фінансових ресурсів розвитку;
4. низький рівень технічного оснащення підприємств. На матеріально зношеній матеріальній базі здійснювати впровадження технічно важко, фінансово - невигідно;
5. менталітет власників та менеджерів, обумовлений тим, що використання ринкових інструментів ведення бізнесу порівняно з впровадженням інновацій все ще дає більше доходів при менших витратах;
6. недосконалість державної політики, яка б стимулювала впровадження інноваційної продукції на підприємствах;
7. недосконалість правової бази щодо здійснення інноваційної діяльності;
8. поверхневий аналіз ринку наукової продукції.

Інновації більшою мірою базуються на фундаментальних дослідженнях і відносяться до інновацій, що «виштовхує лабораторія», а не «втягується попитом», тобто викликані до життя спостережуваними потребами. Результати досліджень американських і європейських вчених у різних секторах промисловості свідчать про те, що інновації, які базуються на аналізі потреб, виявляються більш успішними. Приблизно 60-80% вдалих інновацій мають ринкове походження проти 20-40%, які виходять з лабораторії. Однак інноваційна стратегія, заснована на фундаментальних дослідженнях, має більше шансів привести до технологічного прориву. Фундаментальні дослідження виглядають більш привабливими у відношенні довгострокової перспективи.

Висновки.

1. Стан виноградарства не задовольняє потребу виноробства за обсягами виробництва, сортовим складом, ціновими параметрами та населення в споживанні винограду в свіжому вигляді, що обумовлює імпорт вин наливом (6,2% вин на Україні вироблено з імпортної сировини), коньячних спиртів (більше 80% коньяків вироблено з імпортної сировини), винограду столових сортів (майже 50% від загального споживання).
2. Фактори підвищення ефективності виноградарства: розробка та впровадження ресурсозберігаючих технологій (зменшення витрат на 1 га виноградників); сортова структурна перебудова виноградарства, оптимізація розміщення виноградників: переведення вітчизняного розсадництва на сертифіковану основу; зростання врожайності.
3. Стан виноробства України у 2012 р. порівняно з 2011 р характеризується зменшенням обсягів виробництва за всіма видами продукції та збереженням структури виробництва вин виноградних.
4. Фактори підвищення ефективності виноробства: формування ціни продукції залежно від співвідношення рівня ціни з цінами основних конкурентів за типами продукції у вибраних цінових сегментах; системи диференціації цін залежно від співвідношення попиту та пропозиції, встановлення рівня ставок акцизного збору, що не зашкоджують розвитку виробництва; відміна ліцензії на оптову торгівлю для підприємств вторинного виноробства;технічне переоснащення виноробного виробництва; підвищення якості виноробної продукції, особливо категорії ординарних вин та коньяків; збільшення частки продукції, виробленої з вітчизняної сировини; розробка та впровадження технологій виробництва терруарних вин; збільшення частки внутрішнього ринку; збільшення експорту.
5. У 2012 році порівняно з 2011 роком реалізація всієї виноградно-виноробної продукції, крім вина виноградного, зростає. Однак, рівень споживання винограду і вина населенням України менше встановлених раціональних норм винограду та споживання вина в інших країнах, що є виробниками винограду і вина. У 2012 році у споживанні частка імпорту складає з винограду у свіжому вигляді майже 50%, з вина виноградного (у пляшках) - 28,8%, з шампанського та ігристих вин - 12,2%, з коньяку - 17,1%. Попит з вина переключається на пиво.
6. У 2012 році порівняно з 2011 роком збільшився експорт тільки з коньяку. Експортний потенціал використовується недостатньо Частка експорту за всіма видами продукції не досягає 10% від виробництва. Ринок Росії залишається найбільш освоєним для виробників виноградно-виноробної галузі України.
7. Фактори, що сприятимуть збільшенню попиту на вино продукцію: підвищення соціальних стандартів за рахунок державної соціальної політики, скорочення виробництва фальсифікованої продукції, вдосконалення торгівлі, включаючи оптимізацію каналів збуту, формування партнерських відносин між виробниками і ритейлерами; формування іміджу марок продукції з привабливими для споживачів функціональними характеристиками, ефективну рекламну і маркетингову підтримку вина, створення брендів продукції; укріплення позицій виноробної продукції на зовнішніх ринках, діверсіфікація зовнішніх ринків, розробка маркетингової стратеги просування на нові ринки, врегулювання питання про найменування вин відповідно Угоди ТRIР8; збільшення ролі держави у просуванні продукції на нові ринки.
8. В умовах дефіциту фінансових ресурсів у підприємств, високих ставках банківського кредиту без державної підтримки є неможливим збереження і розвиток виноградарства. З внесенням збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2013 рік фактично припинено відшкодування витрат підприємств на закладення та догляд за багаторічними насадженнями.

Для збереження і розвитку вітчизняного виноградарства та виноробства потрібно внести наступні зміни до Закону України «Про Державний бюджет»: ст.10 Виключити слова «а також збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»; ст.11 Доповнити пунктом 12: «збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»; ст.14 Доповнити пунктом 18: «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладки молодих садів, виноградників і ягідників і догляд за ними» (за рахунок джерел, визначених пунктом 12 ст. ст.11 цього Закону)».