Для культури винограду на шпалері важливим є те, що лоза не дуже вибаглива щодо грунтів. Вона росте як на кам'янистих, важких, так і на легких грунтах. Якщо грунт і не зовсім відповідає вимогам лози, то його завжди можна відповідно поліпшити перед садінням. Але й після садіння за грунтом необхідно старанно доглядати для того, щоб він залишався здоровим і родючим. Для досягнення цієї мети грунт обробляють і додають до нього перегній.
Слід сказати, що гумусом ми забезпечуємо грунт уже тоді, коли покриваємо його органічним матеріалом, вносимо в нього органічні і зелені добрива. Всі ці заходи разом з достатнім внесенням мінеральних добрив і зрошуванням надзвичайно позитивно впливають на розвиток виноградних лоз і плодоношення їх.
Широко обробляти грунт, відведений під шпалерний виноград біля стін будинків та мурів, здебільшого немає можливості, так само як і для проведення удобрення. Це пов'язано з тим, що на вкритих твердим покриттям подвір'ях і доріжках біля рослин залишається зовсім мало вільного грунту (табл. 8).
Набагато сприятливіші умови щодо догляду за грунтом маємо в саду, коли шпалерний виноград росте на грядках, викопаних біля стін будинків, біля мурів, огорож і альтанок, а також коли шпалерний виноград росте на відкритих місцях. На широких грядках краще обробляти, удобрювати грунт і зрошувати молоді лози. Основне коріння старших плодоносних лоз, вирощуваних на грядках, проникає у сусідній із грядкою садовий грунт, який регулярно обробляють, удобрюють і зрошують. Це благотворно впливає на розвиток лози. Тому щонайменшу можливість, для обробітку грунту при культурі шпалерного винограду треба завжди повністю використовувати.
Обробляючи грунт, ми розпушуємо його і знищуємо бур'яни, сприяємо проникненню у нього води і повітря, розвиткові мікроорганізмів. Розпушений грунт краще, ніж щільний, вбирає повітря і воду, у ньому краще проростає коріння.
Повітря грунту корінці виноградної лози використовують для свого дихання. Особливо інтенсивно дихає молоде коріння, яке швидко росте. Якщо грунт не пропускає достатньо повітря, дихання припиняється і корінці відмирають. Сам виноград миршавіє, частково всихає, на ньому з'являються жовті листочки. Страждають від нестачі повітря бактерії та інші мікроорганізми, що живуть у грунті.
У розпушений грунт краще, ніж у твердий і заскорузлий, проникає вода. По за-скорузлому грунті багато води стікає і випаровується. Щільність грунту є причиною того, що на поверхню піднімаються глибинні грунтові води, випаровуються, якщо поверхня грунту не спушена і нічим не покрита.
Тісно пов'язаний з водним і повітряним режимом грунту його температурний режим. Виноградна лоза добре розвивається тільки на теплих грунтах. Вони, крім того, мають бути добре розпушені і помірно зволожені, що потрібно для хімічних перетворень у грунті, для розвитку в ньому бактерій і мікроорганізмів. Такі грунти найкращі для росту і плодоношення винограду, вони мають ідеальну зернисту структуру, зберегти яку допомагають спеціальні заходи догляду за грунтом.
Отже, розпушування грунту має дуже велике значення для розвитку виноградної лози. Особливо молоді корінці ростуть привільніше на розпушених грунтах, ніж на твердих і необроблених. Це треба завжди мати на увазі і, якщо можливо, перед посадкою проводити глибоке розпушування, тим більше, що після посадки розпушування в умовах шпалерного виноградарства біля будинків часто утруднене і мало ефективне.
Боротьба з бур'янами як складова обробітку грунту має на меті максимально зменшити нераціональну витрату води і поживних речовин, призначених для розвитку винограду. Не рекомендується недалеко від грядок, на яких росте виноград, також садити овочі і квіти. Треба мати на увазі, що коріння винограду дуже далеко розростається, що фактично виключає можливість садити овочі і квіти, принаймні на незначній від виноградної лози відстані.
Бур'яни та інші рослини шкідливі ще й тому, що вони перешкоджають опадам проникати на сухі, як правило, ділянки грунту біля південних стін і сприяють захворюванню винограду на пероноспороз. Знищувати бур'яни хімічними засобами (гербіцидами) у любительському шпалерному виноградарстві не обов'язково. Це має господарське значення тільки для промислового виноградарства. Знищувати бур'яни на садових доріжках за допомогою сильнодіючих засобів треба дуже обережно, щоб не пошкодити коріння винограду.
Грунт обробляють так, як звичайно прийнято в садівництві. Пізно восени грядку, на якій росте виноград, і суміжний з нею грунт неглибоко скопують, додаючи в нього добрива чи компост. Якщо суміжний грунт раніше не розпушували, то його на цей раз можна скопати й удобрити, причому скопати треба старанно, якщо його давно не копали і він дуже заріс.
Важкий грунт у вологому стані не обробляють, бо це погіршує його структуру. Молоді виноградні насадження треба обкопувати подалі від лози, щоб не заподіяти шкоди ні стовбурові, ні корінню.
Для захисту від морозу лози укривають землею, щеплені — аж до місця щеплення. Особливо необхідно укривати молоді виноградні лози.
Навесні після того, як грунт просох, його дещо розпушують. Розпушувати варто після обрізування і підв'язування, бо під час проведення цих робіт грунт знову ущільнюється. Лози, вкриті восени землею, навесні звільняють від укриття.
Влітку грунт просапують, бур'ян знищують; якщо потрібно, сапають повторно. Бур'ян треба знищувати періодично, у міру появи сходів. Розпушування (сапання) за допомогою ручних волокуш і маленьких культиваторів значно полегшує роботу, особливо на великій ділянці.
Біля виноградних лоз, посаджених на подвір'ї і вздовж вимощених доріжок, здійснити більш-менш широкий обробіток грунту неможливо. У цих випадках розпушуємо і залишаємо відкритим тільки невелике місце навколо лози.

Покриття — один з важливих заходів догляду за грунтом, і до нього треба вдаватися частіше, ніж це було прийнято раніше. Ніщо так благотворно не впливає на структуру грунту, на його хімічний і біологічний склад, як покриття органічними речовинами (матеріалами). Матеріалом для покриття може бути перегній, компост, торф, листя, картоплиння, очерет та ін. (табл. 8). Скошена трава та інша зелена маса також є добрим покриттям. Якщо є небезпека, що кури можуть розгребти покриття, його захищають хмизом чи металевою сіткою.