В.П. Клименко, к.с.-г.н., провідний науковий співробітник відділу селекції, генетики винограду і ампелографії
Національний інститут винограду і вина «Магарач»
ВТОРИННИЙ ДОБІР В ГЕНОФОНДІ ВИНОГРАДУ
Обґрунтовано можливість вторинного індивідуального добору в генофонді винограду. Адекватний добір повинен забезпечувати включення в селекційну програму форм, у відношенні до яких немає упевненості в тому, що вони гірше, ніж вже відібрані гібриди. У випадку вторинного добору в генофонді винограду необхідно враховувати критерії оцінки, можливо, антагоністичні параметрам вже проведеного добору. Як результат вторинного добору, в генофонді винограду степового Криму виділено 45 гібридні форми.
Ключові слова: селекція, сорт, сіянець, гібрид, форма.
Подальше підвищення результативності селекційної роботи винограду можливе за умови удосконалення існуючих прийомів добору в генофонді. Для отримання стійких програмованих врожаїв винограду необхідно передусім визначити можливість вирощування того чи іншого сорту у даній місцевості із урахуванням біологічних особливостей сорту та напрямку використання продукції. Добір кращого, ціннішого за господарськими і біологічними ознаками матеріалу, а також вчення про методи добору, займають центральне місце в селекції.
При комбінаторній селекції стоїть завдання добору рекомбінантних форм, що поєднують кращі батьківські ознаки - високу і стабільну врожайність, якість, стійкість до біотичних і абіотичних факторів середовища, різних за термінами дозрівання і напрямку використання [1]. При виведенні нових сортів винограду завдання полягає в отриманні окремих рослин, що мають господарсько цінні властивості, які можна закріпити шляхом вегетативного розмноження. Основним методом добору для винограду є індивідуальний добір [2-5], також рекомендується проведення й рекурентної селекції [6]. До цього моменту опубліковано багато робіт по селекції винограду [7-13], але проблемі власне добору приділяється недостатньо уваги.
Об’єкт даного дослідження - штучний добір в генофонді та створення сортів винограду. Метою роботи є удосконалення існуючих прийомів добору в генофонді винограду для отримання нових сортів.
Робота проводилась в с. Клепініне Красногвардейського р-ну та с. Дмитрієвка Джанкойського р- ну Автономної республіки Крим в 1981-2010 рр. Матеріалом для досліджень є рослини сортів і гібридів винограду. Насадження кореневласні, неполивні, з моменту закладки не оброблялися хімічними засобами захисту, на зиму не закриваються. Площа живлення 2,5 х 1,5 м. Формування безштамбове віялове. Обрізування коротке, на 2-3 вічка. В результаті агрообліків встановлено, що середнє навантаження пагонами коливалося в межах 8-22 шт. на кущ залежно від сортозразку.
Селекційний процес винограду відбувається за загальною схемою [14]. Елементи продуктивності винограду досліджуються за прийнятою у виноградарстві методикою [15]. Оцінка якості винограду відбувається за прийнятими у виноградарстві та виноробстві методиками [16]. Загальна статистична обробка даних проводиться за прийнятими у селекції та генетиці методиками [17].
Добір сіянців винограду проводиться в гібридних шкілках на основі принципу порівняння однорідних і одновікових рослин. Сіянець відбирається у разі переваги над іншими сіянцями - об’єктами порівняння. Відібрані гібриди після вегетативного розмноження вивчаються на комплексному інфекційному фоні і ділянці вихідних форм, де проводиться індивідуальний добір серед різновікових насаджень згідно моделям-ідеатипам [18].
Досліджено можливість вторинного індивідуального добору в генофонді винограду. Як правило, через всі етапи селекційного процесу проводять окремі, одного разу відібрані гібриди. При роботі з сіянцями після проведеного остаточного добору серед забракованих форм нерідко залишаються рослини, що не звернули на себе уваги селекціонера і які суперечать його оцінці, кращі в порівнянні з кожним з відібраних гібридів [19]. Інакше і не може бути, якщо прийняти до уваги ту велику кількість сіянців, різноманітність ознак і значну відмінність властивостей, які представлені в одному поколінні гібридних рослин. Остаточний висновок щодо оцінки гібридних форм не може бути зроблений на основі єдиної процедури добору.
Селекціонер повинен вибрати процедуру добору, яка допоможе досягти мети відповідно до встановленого критерію. У більшості практичних робіт досягнення оптимального значення недостатньо. Необхідно знати, як чутливо оптимальне значення до змін параметрів використаної моделі. Це забезпечує інформацію про гнучкість, необхідну у виборі моделей і параметрів моделей. Єдиний фактор, який повинен мати значний вплив на вибір процедури, - стійкість до помилок. Якщо вибрана єдина краща форма, може трапитися, що вибрана менш краща, ніж забракована раніше.
Адекватний добір повинен забезпечувати включення в селекційну програму форм, у відношенні до яких немає упевненості в тому, що вони гірше, ніж вже відібрані гібриди [20]. У випадку вторинного добору в генофонді винограду необхідно враховувати критерії оцінки, можливо, антагоністичні параметрам вже проведеного добору.
Таблиця
Перелік добраних гібридів винограду, виділених внаслідок вторинного добору в генофонді степового Криму
Продовження таблиці
Внаслідок вторинного добору в генофонді винограду степового Криму виділено 45 гібридних форм (табл.). Ці гібриди отримані внаслідок схрещування 80-х та початку 90-х років 20 сторіччя. Основною вимогою до них був високий ступінь адаптації до умов степового Криму. В дуже жорстких провокаційних умовах на експериментальних ділянках у степовому Криму вони не змогли конкурувати з міжвидовими контрольними сортами, таким як Подарунок Магарача, Первенець Магарача, Антей магарацький, Молдова, але вони за стійкістю до біотичних та абіотичних факторів перевищують внутрівидові контрольні сорти Каберне Совіньон, Ркацителі тощо.
Для таких форм треба застосувати зміну критеріїв оцінки сортозразків винограду для степового Криму або зниження рівню провокаційних умов для оцінки нового селекційного матеріалу, що утворюються із сполучення природно-кліматичних ресурсів зони та засобів, які дозволяють оцінити потенційні адаптивні можливості сорту. Зокрема, пропонується більшість з цих форм культивувати не в кореневласному вигляді, а в щепленому.
Основні групи виділених гібридів: столові з крупною ягодою, безнасінні, технічні з високою цукровістю та великим змістом барвних речовин, технічні з мускатним ароматом.
Особливої уваги заслуговують гібриди Магарач №№ 14-90-2 (Медовий), 19-85-25 (Тарус), 70-85-2 (Магія), 6-88-4, 42-83-2 (Могабі), 15-88-1 (Полікур), 25-82-1 (Артек). За даними дегустацій виділені технічні форми характеризуються високою якістю виноматеріалів. Столова форма Могабі поєднує в собі дуже ранній строк достигання з наявністю сильного мускатного аромату. Форма Полікур - єдина форма з походженням від триплоїдного сорту Полівітіс, стійка до біотичних та абіотичних факторів.
Таким чином, ефективним представляється підхід, який дозволяє будь-яку ревізію гібридів, що викликає необхідність в дослідженні можливості вторинного добору. Як результат такого підходу, в генофонді винограду степового Криму виділено 45 гібридних форм. Результати дослідження можуть бути використані для виведення сортів, адаптивних до умов даної зони, і для впровадження у виробництво нових сортів.
