Ця хвороба на Україні виявлена порівняно недавно і за останні роки завдала великої шкоди. Ураження цією хворобою особливо небезпечне для садивного матеріалу. На ураженій лозі після знімання кори можна бачити різної форми і величини темнокоричневі плями відмерлої тканини.
Грибок з роду Ракодіелла, що спричинює це захворювання, спочатку розвивається на поверхні однорічної лози. При високій відносній вологості повітря в період зимового зберігання гриб проникає у внутрішні тканини — луб та деревину, спричинюючи побуріння їх і відмирання.
Розвиткові хвороби сприяє висока вологість як самої лози, так і навколишнього середовища. У зв'язку з цим особливо уражується лоза в укривному валу в теплі й вогкі зими. Сприятливі умови для ураження садивного матеріалу створюються, коли його зберігати, прикопавши землею або присипавши зволоженим піском.
При зимовому зберіганні однорічних лоз без перешаровування землею, в умовах меншої відносної вологості повітря, вони до весни залишаються чистими від некрозу або ж на них" можна буває виявити лише дрібні поодинокі плями, тоді як така сама лоза, прикопана землею, уражується дуже сильно. Зберігання без перешаровування не знезаражує лозу, а тільки затримує розвиток хвороби. При низькій температурі після садіння в шкілку або ж під час зимового зберігання викопаних саджанців поширення хвороби відновлюється, що часто буває причиною сильного ураження саджанців.
Некротичні плями можуть улітку при інтенсивному рості рослини зарости новою здоровою тканиною або ж залишитись не цілком зарослими (у вигляді раковин).
Мал. 16. Плямистий некроз:
і — свіже ураження; 2 — торішнє ураження;3 — молоді кущі, що загинули від плямистого некрозу.
Узимку наступного року старі ураження поширюються на навколишні тканини. Внаслідок щорічного заростання плям ураження збільшується з віком деревини, що веде до усихання рукавів разом з гілками та пагонами на них (сухорукавність).
Чубуки або прищепи з сильними некрозними ураженнями гинуть у рік садіння. Саджанці з невеликими плямами на штамбиках іноді після садіння дають непоганий приріст, але в наступні роки плями збільшуються, приплив поживних речовин з листя до коренів і назад перегороджується відмерлими плямами і молоді кущі набувають, звичайно з 2-ї половини літа, осіннього забарвлення листя і гинуть.
Основним заходом, що сприяє вирощуванню здорового садивного матеріалу, є зберігання однорічної лози від захворювання зимою. Ні в якому разі не можна вкривати садивний матеріал землею у траншеях. У підвалах або траншеях, де забезпечено добре провітрювання, лозу слід зберігати без перешаровування землею або піском, а у саджанців землею або піском присипати тільки корені, залишаючи штамбики вільними.
В Українському науково-дослідному інституті виноградарства та виноробства імені Таїрова провадяться дослідження з метою вивчення впливу мідного купоросу й інших препаратів проти плямистого некрозу виноградної лози.
